Душею доторкнутись до душі...
Вслухатись як звучить мелодія її ноктюрну.
Залишитись, коли у ній ідуть дощі
Й дбайливо вкутати її у теплоту ажурну.
В незнаний світ ступити за поріг...
Потрапивши в обійми дивної краси,
З тендітних квітів сплести оберіг
І освятити краплями прозорої роси.
Без тіні остраху відкритися самій...
У час моєї радості і в час печалі,
Більш не ховатися у тишині німій.
Нехай лишається на одинокому причалі.
Відкрити другу найтаємніші замки,
Принести в його дім промінчик світла.
Ділити почуття й одні на двох думки
І милуватись як його душа розквітла.
Не страшно у людське життя ввійти,
Коли я цього хочу, а не мушу.
Не страшно рідне серце не знайти,
А страшно ранити оголену зріднілу душу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611078
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2015
автор: Deidra