Хвалитиму людей із щирим серцем,
Відкритим світом, що без зла і фальші.
Таких, що в спеку подадуть відерце
Холодної води – ось ті найкращі.
Хвалитиму людей без двообличчя,
Без масок, що спектакль свій зіграли.
І тих, що знають лиш своє наріччя,
Ментальність, етнос, націю, казали
Всіх тих, що рвуться тільки за кордон
Вважати зрадниками для рідної неньки.
А я гадаю, певно, це не зло,
Коли все робиться на благо для рідненьких.
Хвалитиму людей стабільно сильних,
Які під натовп зла не прогинались.
Моя прихильність до таких єдина,
Вони мені єдино відзивались.
Хвалитиму людей із мужнім духом,
Які за злата ще не продались.
Ніколи не здадуться, слухай-слухай!
Вони життя своє розпочали.
Хвалитиму людей душею добрих,
Беззаздрісних, хоробрих, щиросердних,
Й ніколи не хвалитиму… холодних,
Злопам’ятних, жорстоких, безхребетних.
Хвалитиму завжди простих людей,
У них своє добро в очах іскриться:
Повага, щастя, радість, геть усе!..
Усе, що іншим більше не насниться.
15.07.15.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611032
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2015
автор: Ірина Морська