Вже осінь. І вкотре здається - остання.
Для когось з собою несе сподівання,
для когось - натхнення, для когось і відчай.
І туга осіння для когось вже звичай.
Нічна прохолода штовхає додому.
Гостріше сприймаєш розлуку та втому.
І погляд навколо став майже в нікуди...
То тішать пейзажі, то збуджують люди.
Мутант відіслав своїх хижих птахів
розтрощити інших (не нас) "ворогів"...
І знов діфірамби поють демагоги,
бо чують ці нелюди дзвін "перемоги"...
Вже досить помітна наївність у вірі,
що є ще там люди, не всі ж вони звірі?
Зворуш красномовністю стіну глуху...
Вже осінь. Початок кінця чи шляху?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610944
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2015
автор: Yurko Okhapkin