А ти пішов… Так, я сама прогна́ла,
І легше стало в глибині душі,
Нехай цього я вчора не чекала,
Ну а сьогодні знаю, більше ти не мій.
Спинився час, між світом і між світлом...
І тільки спогади блукають в голові,
Я так хотіла бути мила й рідна,
Та помилилася, й закрилася в собі.
Не хочу, не жалкую, вже не плачу,
Вертаюся з вогню у білий світ,
Там було га́ряче і серцю я віддячу,
Що побороло жар, перетворилось в лід.
Вже в серці не пече, не ниє в грудях,
Я не малюю в мріях твій портрет,
Пройшла хвороба, відступила згуба,
Залишивши стійкий, міцний імунітет.
А ти пішов… Сама так захотіла,
І біль у грудях тихо відпустила,
Я знаю, ти чекаєш, що покличу…
Та ні, тобою я уже перехворіла…
02.10.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610863
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2015
автор: Lora G