Сплету візерунки із слів -
Нехай прикрашають мовчання
І сіре безлике кружляння
Холодних між нами світів.
У чому, не знаю я, гріх,
У чому провина кохання?..
Згасає у серці світання,
Яке ти забув, не зберіг...
Сплету я віночок із слів,
Пущу його плисти по водах...
І знову - до тебе по сходах
Моїх нерозгаданих снів...
І крутиться в часі спіраль
Думок безнадійно-нікчемних...
Сплетаю вінки, та даремно,
Слова усі марні, на жаль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2015
автор: Денисова Елена