В руках валіза. Певна небезпека,
Попереду на митниці контроль.
Довкола пальми, без повітря спека,
Не той в житті я вивела пароль.
Безкрайня мить. Пів третьої літак,
Летітиму у хмарну далечінь.
Мільйон людей. Усе не просто так,
А нерви вимагають “відпочинь”.
Я проїжджала сотні естакад,
У хмарний простір швидко перебралась.
То може рай? Та ні, то справжній ад,
Пекельне полум'я, яке згадала...
Мене пекло. Постійно припікало,
Несло повітря в безлічі стежок.
Я вмерти мала,
так,
померти мала!
Та я жива!
Мені жить років сто.
Вогонь пекти себе ж ніяк не може,
І скільки б жару ви не додавали.
Мені, напевно, жити вже не гоже?
Ось хто про це із вас що-небудь знає?..
Та зрі́вняна з безликими людьми,
Бо маю, як і в них, них подобу тіла.
Вогонь із-поміж сірої юрби
Життю на радість зберегти зуміла.
15.07.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610820
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2015
автор: Ірина Морська