Така близька – та не доторкнутись,
І рідна так, але не обійнять.
Колись була твоя, шкода не повернутись,
Де білих яхт вітрила майорять.
Нехай в обіймах ночі тане місто,
Хай вуличні музики грають джаз.
Я одягну коралове намисто -
Єдине, що лишилося від нас.
Нехай засліплять вулиць ліхтарі
Той сум і біль моїх життєвих втрат.
Тепер даю я з по́смішк хабарі,
Бо щирості так мало хто з них варт.
Тепер у Львові замовляю каву,
Тепер тону, в сюжетах давніх книг.
Вкриваюсь пледом,тут тебе мені так мало..
Жагуче рідних, близько так чужих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610714
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2015
автор: Оксана Остряниця