Тьохка серце соловейком,
Хоч й осінь надворі.
Стрепенулось тихим зойком,
Гріє душу в горі.
Стука ніжністю кохання
В сонячну кватирку.
Враз забулися зітхання,
Що не мали й спинку.
Із-за гори свіжий вітер
Вість несе веселу.
Із обличчя смуток витер,
Заманив до скверу.
Примощуся на краєчку,
На старій лавчині.
Зацілує милий щічку,
Миру всім, родині!
01.10.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610589
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2015
автор: Валентина Ланевич