Я и ты, нас только двое?
О, какой самообман.
С нами стены, бра, обои,
Ночь, шампанское, диван.
С нами тишина в квартире
И за окнами капель,
С нами всё, что в этом мире
Опустилось на постель.
Мы — лишь точки мирозданья,
Чья-то тонкая резьба,
Наш расцвет и угасанье
Называется — судьба.
Мы в лицо друг другу дышим,
Бьют часы в полночный час,
А над нами кто-то свыше
Всё давно решил за нас.
© Валентин Гафт
Ти і я , нас тільки двоє?
Це такий самообман.
З нами місто, дощ надворі,
Кава, шоколад, диван.
З нами всі твої сусіди,
Телефон дзвенить… Назло.
З нами все, що є на світі,
Поруч тихо прилягло.
Ми для всесвіту - дві крапки.
Різьблення чиєсь тонке.
Перший крик і білі тапки.
Доля - слово є таке.
Ми не живемо майбутнім...
Північ б`є дванадцять раз.
А над нами хтось могутній,
Все вже вирішив за нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610581
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2015
автор: Dixi