майстер ліпить із глини подобу людини
споглядаючи в дзеркалі себе самого
відображення сонця природній годинник
безпомильно іде й незалежно від всього
майстер знає минуле а також майбутнє
на плиті кам'яній дав людині скрижалі
де записано кодекси честі могутні
решта сховане в часу космічній вуалі
майстер бачить наскрізь кожен камінь і квітку
тіні сонця не вкриють нічого по собі
крапля впаде на дзвін та розіб'ється швидко
слід залишивши в пам'яті неба німого
майстер вірить у те що робив і що робить
пил космічний основа для нього це значить
вдався дослід без зайвих скажімо подробиць
майстер ліпить бо знає і вірить і бачить
13.10.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610364
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.09.2015
автор: Andriy_Kusiy