Я знову була вдома. На улюбленому шматочку землі. В обіймах осені. Починався жовтень. Я розрізняла його по сонцю, що пестило моє обличчя. Можна пробігти 7 кілометрів прямо зараз в одній футболці й шортах, не зупиняючись, насолоджуючись краєвидами, згадуючи щасливі моменти з ними пов’язані. У власній посадці я знала кожне дерево, кожну галявину і павутинку, а оскільки на дворі стояв жовтень, лагідний у наших краях, все улюблене ставало ще яскравішим, зворушливішим, таким, що в нутрощах від цього солодко заболіло. Втрачене назавжди.
Голограмне зображення звернулося в папку «Дім». Солодкувато-гіркуватий присмак осені в роті, перед очима досі її яскравість, її прозорість, наші, як у книгах, «хребти безумства», «кургани» та «спопеліла пустка», а ще біль… та де тільки нема того болю? До речі, щоб добре спати, треба стежити за шлунком і перестати їсти різну гидоту. Відновити тренування. Я підійшла до столика, відкрила шухлядку, діставши пігулки. Ніяк не звикну до нових умов. Болить усе. Втім, люди адаптуються і я зможу. Те, що маю, дорого коштувало.
Навіть не хочу розповідати, як мені дістався цей шаттл. Тепер він мій і поки землю лихоманить, я його облаштовую.
Пульт управління. Головний комп’ютер, купа різних гаджетів. Екран від стелі до підлоги із живописними картинами з минулого, ілюмінатори, більше схожі на вікна в моєму будинку. Тепер це і є мій будинок. Схованка зі скафандрами. В мене приголомшливий гардероб. Один скафандр запасний. Поряд невеличкий закуток з тренажером. Балони з киснем. Система забезпечення життєдіяльності працює. Очищується повітря, підтримується певна температура, в комірках є вода та їжа. Квіти та деревце дають ще більше кисню, але їм потрібна електроенергія. В маленькому приміщенні імпровізована затишна кухня з гарним видом на Землю. Я там часто п’ю чай, читаючи Лорку.
В моїй кімнаті багато книг. Вона повністю імітує земну кімнатку в дідусевому домі в промисловому місті. Зручне ліжко для гіперсну нагадує моє земне ліжко. Книжкові шафи, фотографії рідних, які зараз знаходяться в безпеці на інших планетоїдах, наполовину зібраний пазл, мольберт з портретом, столик з різноманітними планшетами, моя поезія, моя проза… Шафа з речами, квітка, дзеркало, кіноафіші і шкатулка з квитками до музеїв та на найвизначніші вистави в моєму житті.
Я покинула Землю, але не можу від неї остаточно відірватися. Стирчу на орбіті. Дрейфую. Досліджую. Пишу. Чекаю. Сила тяжіння до тебе. Раптом що - я поруч. Будь моїм гостем і моїм рідним на твоїх умовах. Якщо зі світом в черговий раз щось станеться, знай, що в мене є для тебе окрема кімната.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610253
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2015
автор: Олена Мальва