Там десь, на розі сумнівного "мабуть",
Погляд торкнувся твоєї щоки.
Під парасолькою, з назвою"заводь",
Ми зупинили мовчанням віки.
Ми зупинили стрімким калатанням
Наших, розхристаних чистих сердець.
Всі ті листи мої "до запитання",
Я відміняю нарешті...кінець.
Краплі дощу покотились, чи сльози
Кидає небо, завмерши на мить?
Заздрісно глянуть зітхаючи грози,
Десь гуркотить щось і палахкотить...
Дощ заливає, промокли до нитки,
Ту парасольку цілує бордюр.
Осінь навкруг розкидає пожитки -
Дивний ескіз для майбутніх гравюр.
29 вересня 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2015
автор: Ліна Ланська