Ви розкажіть мені, будь ласка, чи має сенс людське життя,
Бо все життя зовсім не казка, не безкорисливе буття.
І ми не просто тут живемо, ми маємо свою мету,
Та не зірки, що сяють з неба, ми іншу маємо красу.
І наші душі чисто сяють, у когось, правда, і гниють,
Вони про нас усе розкажуть, лиш підберіть потрібний ключ.
А ще, беззахисні ми дуже, до тих, кого любить душа,
І вірно ми коханим служимо, оберігаємо від зла.
Та чи це сенс, яким живемо? Чи є щось більше, щось значне?
Над нами безкінечне небо, і як земля воно одне.
Птахи безпечно там літають, вони щасливі в небесах,
У них свій сенс, вони це знають, у них безпечність у очах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610177
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2015
автор: Настасья Вікторівна