Ти перекреслив все й забув,
Нічого більш нас не єднає.
Навіщо цілий рік минув?
Кого спитати це? Не знаю.
Із чистого листка почнемо знов
В два протилежні боки повернувши
Шукати долю й ту саму любов,
Яку пожертвували, так і не відчувши.
Розумне й сильне рішення твоє?
Не знаю, не мені судити.
Я знаю тільки, що то не моє:
Карать за те, що сам не зміг простити.
Просити прощення й прощати-Божий дар,
Який в собі ми можемо відкрити...
Як можна просто скласти на вівтар
Те, що давно шукав, й тим самим загубити?
У кожного своя мета чи ціль в житті
Й дорога в кожного-своя і також різна,
Але ми всі й так лишимся сліпі,
Коли в душі давать не стане
найціннішим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610112
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2015
автор: Irusia