На жаль ми були так схожі
Про це говорили усі перехожі
Одна як один і один як одна
Доля двох випадково звела
Звела й розвела. Бо занадто вже схожі
А в нас так заведено, так тут негоже
Тож ми розлітаємось, ми незнайомі
По світу знаходимо нове і нові
А в нас так багато могло буть історій
Потрібен лиш крок та декілька дій
Забутись з тобою й залишить на повторі
Відкинути все заблукати у морі
Його не хвилює те що ми схожі
Могутнє! У ньому нема перехожих
І ми однакові між сотнями риб
А кожен ривок нас відносить у глиб
На дні ми з тобою одні і ми схожі
Заспані двоє в смарагдовім ложі
Ах люба моя ти мені поясни
Чому нам життя залишає лиш сни
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609992
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2015
автор: Djondon