До кінцевої на трамваї –
Осінь здатна на сентименти,
Не піддайся їй, бо зламає,
Крок за кроком зітре аргументи.
А майбутнього з нею немає -
Лиш минуле дублює у кольорі,
Вже ясніє над небокраєм,
А ми досі полюєм за зорями.
Скільки часу минуло – не знаю,
Холод ночі розбудить інстинкти,
Ми по чорному білим латаєм
І блукаємо лабіринтами.
Покалічені душі від зграї
Вже відбилися, глянь, на милицях,
Дрібні краплі складних мозаїк
На віконниці загубилися.
До кінцевої на трамваї…
Пошукаємо винних у зливі?
Геть ілюзії, хай сконають,
Поодинці будемо щасливими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609985
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2015
автор: Лія Ладижинська