[i]Мила авторка, панi Джанет розмiстила вiрш, адресований... Та, як звичайно й буває, кобiта пише чоловiковi. Звинувачує його, улюбленого свого, в тому. що вiн залишив її портрет у коморi, а в тiй коморi його мишi гризуть. Саме так: [b]"У коморi портрет гризли мишi..."[/b]
Тобто, вiрш був про двох: кобiту, яка палко любить чоловiка, i чоловiка, який не дуже палко любить кобiту.
Але, авторка згадала ще й третєго персонажа: пухзнастого, сiрого, який портрет згриз. Тобто, мишу. Ось миша й пише, чому довелось портрет гризти: [/i]
-----------------------
Так. Отакий страшний я "терорист":
Вiд Вашого портрету шмат вiдгриз.
Але, я все ж спочатку хату обiйшов -
I жодного шматочку сала не знайшов,
Анi печива, анi крiхти сиру!
Не до вподоби нам, мишам, такi квартири!
...Ось, обiйшов я всi кути обори,
I, врештi-решт, дiбрався до комори.
А у коморi, дорога Джанет,
Я вiдшукав... той, Вами згаданий портрет.
А миша, коли дуже хоче істи,
Готова навiть i портрети гризти!
Вельмишановна! Це Вам ода вiд звiрка.
I, врештi-решт - мораль. Вона така:
[b]НЕ ЗАБУВАЙТЕ ЇЖУ МИШКАМ ЗАЛИШАТИ -
ТОДI НЕ БУДЕМО МИ ЦIННОСТI ПСУВАТИ![/b].....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609891
Рубрика: Присвячення
дата надходження 28.09.2015
автор: Mik (галицька миша)