Ворожі танки на нас йдуть –
А ми цього не знаємо,
Багряні ріки в нас течуть –
Та ми цього цього не бачимо.
Кров змішана із пилом, брудом,
Застигла у камінні!
Війна іде, диха вогнем!
Країну навпіл розрива!
Руйнуються міста і села,
Руйнується життя!
А скільки хлопців помирає?
За що? - Таке життя!
Хлопчина в першу чергу – воїн!
Держави захисник!
Для матері – Дитя Небесне!
Не Дам – Мати кричить!
І хто той крик її почує?
Ніхто – скажу я Вам!
Ніхто солдата не врятує!
Війна іде! Війна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609880
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2015
автор: Людочек