"Не плач! - говорили блідолиці,
не маючи здорового глузду, -
Ти дитя, а в душі в тебе пусто!"
Ви бачили мене? Ви говорили зі мною?
Ви чули, як кричить моя душа?
А знаєте, яку мелодію виграє
на струнах смерті моя "легка" й "весела" доля?
Що не присниться в страшних снах.
А ти говори, давай, продовжуй.
Чому ти зупинився? А? Дивина!
Я занадто жалісно говорила про свої муки,
що змогла розчулити твої очі,
якими ти поглядаєш на землю і
протягуєш брудні гроші?
Хм, дивні ви, люди.
Спочатку - скотина,
а потім - хороша,
на погляд я зла.
Хм, швидко міняється ваша погода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609766
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.09.2015
автор: Ватрушка