Певно так має бути на світі,
що забирають батьків у дітей.
"Ви не чекайте з війни тата, діти", -
нам говорили сотні людей.
Матінка в сльози,
ми - лиш посміхнулись:
"Тато вернеться додому живим!"
Уста мої мовили:
"Як це так сталось?"
Сотні ударів та ще й ножових.
Ти - не йди, не йди, не йди,
мій солдате,
ти - зупинись, залишись,
не йди з дому, тату.
Я обіцяю, я буду чекати
на тебе завжди біля хати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609762
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 27.09.2015
автор: Ватрушка