Ти заплющиш очі, ставши на узліссі,
І почуєш: б’ється серденько Землі
У істоті кожній, в кожній твоїй пісні
В’ються її жилки ніжно-голубі.
Ти заплющиш очі, а тебе за руку,
Поведе стежками предковічний слух,
Ти приймеш з довір’ям всю його науку,
І зійде на тебе зеленавий Дух
Він очистить душу вітерцем ласкавим,
Папороті цвітом думка спалахне,
В верховіттях раптом сміхом нелукавим,
Мавки привітають нового Тебе.
І вдягнуть в одежу з зілля запашного,
І обіймуть легко, мовби ти їм брат.
Росяним причастям з раю лісового
Ввійде в тебе тихо гармонійний лад
Руною спокою ляже прохолода,
Смоляним єлеєм хрещена вона,
І біжить крізь тебе диво-насолода,
Ти вже не один, все тобі – весна
Ти розплющиш очі, світ інакшим стане,
І його Триєдність коренем в тобі.
Понесеш природи силу незрівняну,
Сину просвітлілий Матері-Землі
28.06.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609670
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.09.2015
автор: Віталій Стецула