Ти зачаровано поглядаєш у виш,
Ти вільним птахом знову десь летиш.
Насправді не маєш часу чекати,
Щоб мрію свою ген наздогнати.
Відкрий свого щастя оксамитову скриню
Й даруй всьому світу щодня одну жменю.
Скарбів тобі вистачить, як шелесту вітру,
Квітковими барвами доповниш палітру.
Чужа думка на існування має право,
Її ще в блискучу формують оправу.
Та не значить це істину, пріоритет.
Залучи до безглуздого імунітет.
Не обмежуйся пошуком важливої дати.
Кожен день зустрічай як малесеньке свято.
Розмалюй добрий задум найперше у серці,
А тоді для гостей відкриватимеш дверці.
І подякуй за те, що світ можеш любити,
Думкою жваве натхнення ловити.
Навчися птахом вільним літати,
Якщо ти маєш мені щось сказати.
Навчися щасливим іти під дощем,
Накрившись із мрій зітканим плащем.
Отже не спізнюйся й не квапся також,
Формула істинно мудрих вельмож
Вже далеко за північ, але близько до ранку,
Запроси новий день до свого сніданку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609649
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.09.2015
автор: Іванна Литвинець