Зранку непогода
наше місто вкрила,
головне - ти поряд,
це дарує крила...
Хочеться кричати
на весь світ: "Кохаю!"
міцно обіймати,
це - подібно раю!
Десь за небосхил
разом полетіти,
хай дощ ллє щосили,
нас не зупинити...
Ловити дощ,
на твоїх повіках,
і бігти вздовж
мостів великих,
триматись міцно
за своє кохання,
вірити - воно,
перше і останнє...
Перше і останнє...
Перше і останнє...
Перше і останнє!
Краплі на губах,
міцно цілувати,
і в твоїх очах
сенс життя шукати...
Слухати цей ритм
двох сердець співочих,
а навколо світ
дощ нещадно мочить...
Говорити тихо,
"Я тебе кохаю!"
хай цілющі краплі,
зверху накривають...
Ловити дощ,
на твоїх повіках,
і бігти вздовж
мостів великих,
триматись міцно
за своє кохання,
вірити - воно,
перше і останнє...
Перше і останнє...
Перше і останнє...
Перше і останнє!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609646
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2015
автор: Sama_po_Sobi