Черствіє люд і твердне як каміння.
Кукує ворон, а не соловей.
В душі не спокій, а гучне ревіння.
І роботи на місці всіх людей.
Бездушність, холод і гранітні стіни
Постали замість неба й чистоти.
Іржа доїла терези Феміди
Й духовної не взрієш наготи.
Кордон гуманності розтертий до молекул.
Чорніє слово – металевий гніт.
В очах давно не голубий карбункул,
А лиш ненависний і заздрісний політ.
І щирість – з серії «неоціненна розкіш».
Сьогодні модно лицемірство й бруд,
Дволикість, егоїзм і мокра сухість.
Убитий наш сентиментальний люд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609507
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.09.2015
автор: несвідомий