Чекаєш особисту особистість
І щастя без рахунків і без меж.
Шукаючи, серед вокзалів звивистих
Стоїш, очікуєш, а потім і підеш.
Задивлячись на будинкові вогники,
Всміхаючись до вічності небес.
Твоя життя - сенс ніжності без дотику.
Люб язність, вірність. Порятунку без.
Шукаючи кохання нову дозу,
Ти йдеш по стежці, що без вороття.
Мені не жаль утраченої прози.
Та жаль, твоє промарене життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609505
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.09.2015
автор: Marie Mor