Я залікую твої рани,
ти розтанеш в моїх зіницях
щодня захищатиму твої храми.
І нехай, всі наші таємниці
на крилах
піднесуть до небес
білі синиці.
Тому що, люди - подвійне дно
не щирість збиває з ніг
як, напівсолодке вино.
Тому що, люди - передбачуване кіно
хто бездарніший, той переміг.
Уявляють, ніби все про тебе знають
ходять всі такі важливі.
В обличчя - поважають,
в спину - лають
при першій пожливості - діють зрадливо.
Чуєш, мила?
Я зупиню твій біль.
Тільки не давай зламати
свої крила.
Вірь у себе
у вірі сила
пристрастних хвиль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609429
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2015
автор: Міша Малюк