Чому ми ступаєм на терні дорогу,
Де так небезпека п’янить,
Й до біса весь острах і пересторогу
Разом посилаємо в мить?
Чом збуджує те, як в грудях калатає,
Й холонуть долоні липкі?
Можливо, лиш так ми життя відчуваєм –
Коли вже бере за боки,
Коли вже в параболу зводяться губи
З жаги, чи то з ляку, хто зна?
Ніхто не признає, проте кожен любить.
Чому? Бо ця шкіра тісна.
Чому? Бо з народження ікла стесались
Об нам не властиву мораль.
Ми іншими стали та в крові зостались
За волею туга і жаль.
Чому ми ступаєм на терні дорогу?
Чом прагнем вдягнуть цей вінок?
Бо воля і є споконвічно тим Богом,
Ми просто забули урок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609249
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.09.2015
автор: Андрій Майоров