***

Ти  випрану  білизну,  по  –  між  яблунь,
Розвішувала  вправними  руками.
А  яблуні  до  тебе,  як  до  мами,
Тягнулись  рученятами  –  гілками.

І  кожна  з  них,  бодай,  хоч  доторкнутись,
Хоч  би  листочком  до  руки  твоєї,
Так  прагнула...
Та  дерев’яні  пута
Не  всім  давали  втіхи  отієї.

Лише  кільком  із  них  щастило  в  цьому.
Ті  з  радості  плодами  усміхались
І  нашому,  у  сяйві  сонця,  дому
Привітно,    по  –  дитячому,  махали.

Розвішала,  до  дому    обернулась,
У  сонячному  сяєві  омита,
Своїм  думкам,  чи  мріям  усміхнулась,
Поправила  волосся  в  колір  жита...

Дивився  я  на  тебе.  Милувався.
Так  тішить  душу  твоя  зріла  врода!
На  довгі  роки    розквітай  і  слався
Єдине  ціле  –  Жінка  і  Природа!

24.09.2015

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609187
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2015
автор: dovgiy