Вже пахне осінь теплим житнім хлібом.
І ранок прокидається дощем.
Батьківська хата, вишивана цвітом,
Кидає рушника на літ плече.
Під вікнами гуляє сон дитячий.
І мамин хліб рум’яніє в печі.
Там за столом сидить моя удача,
Замудрена мугиканням сичів.
Сміються яблуні, вагітні плодом.
Десь на причілку гріє спину кіт.
Любов правічна з батьківського роду
Разом зі мною лине в світ.
Збирає сонечок з кущів малини
Дитинство, босоноге та юрке…
І кров’ю наливається калина,
У юнку вироста дитина,
Летить в життя виконувать «піке».
Запахла осінь теплим добрим хлібом.
І заглядає до вікна, мов тінь.
А я живу іще зеленим світлим літом,
І до приходу осені –
Мільйони сновидінь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609169
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2015
автор: Nestrymna