Засинає до ранку кроками ісхожене місто,
Ліхтарі задивились в калюжі на мокрім асфальті...
Одинак-перехожий шукає в ночі своє місце...
Тільки я все ніяк не знайду... Чи шукать його варто?..
Нема місця ніде.Я давно вже його загубила...
"Ти ставай поруч з нами", - шепочуть тихенько тополі...
Сум кохання гіркий не забуть, що би я не робила,
Та не можу все серцю сказати я : "Досить, доволі!.."
Не мені світять вікна у теплому домі твоєму.
Ти на когось чекаєш, не спиш. Навіть гадки не маєш,
Що сказавши :"Пробач", ти занурив мене у геєну,
Бо не можна забути того, кого щиро кохаєш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2015
автор: Денисова Елена