́У вічності немає на нас часу.
Й тремтячі руки холодом проймуться,
Колись. Від щастя дурні відсахнуться,
Без сумніву, усе піддавши гласу.
Історія упустить всі деталі,
Усіє колючками плече братнє.
Та ніяк підібрати слів достатньо
І між думками провести діагоналі.
Не встигнути за стрілками нікому
І що за рогом піджидає невідомо.
Хто на шляху зустрінеться твоїм
Й тремтячі руки стали холодніти.
Залишилось недовго іще тліти...
Від зливи залишився тільки грім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609038
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 24.09.2015
автор: AliceScale