Спливають дні, години і хвилини,
Проходять люди повз чужих людей.
На їх обличчях сірі будні днини.
Минає ніч, за нею плине день.
Життя пливе, як річечка невпинна
І змінює постійно береги.
Була чи ні колись у чомусь винна -
Я замолю усі свої гріхи.
Годинник б'є, секунда, ще одна.
Її ніколи вже не повернути.
Хтось плаче зараз, крапає сльоза,
А хтось готовий в щасті потонути.
Для чогось нам дано все пережити:
Кохання, ненависть, добро і зло.
Нас треба ще навчити гідно жити,
Тримати міцно у руках весло.
Пливти в човні під іменем "надія",
з вітрилом "віра", мапою "любов"
І мати шлях, що зветься "моя мрія".
Не повертатися в минуле своє знов.
Так плине час. Життя іде, минає.
Нас змінять жваві, молоді, моторні.
Хоч незамінних в світі не буває,
Є ті, яких назвали "неповторні".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608816
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2015
автор: Олександра Бабич