Ти знаєш, мої сни дивні, а можливо правдиво- притурні,
Розливають в прадавній зливі, в водостоках мудро-етності.
Ти знаєш, мої сни-особливі. Кажуть дар (та можливо це?)
Часом йду по вузькій вулиці, з людьми, що затихли вже...
І мовчать про небо й про те, що цього вони не хотіли,
Вони дякують, що почула це, і летять туди, де їхні крила.
Чи ти знаєш, що душі людей, на побачення ходять у сни?
І про те, хто кохає тебе, вони потім пишуть в книгах.
Мої сни- вірні поводирі, частенько відпочивають в горах,
На вершині, в обіймах вітрів, не суттєві ні тиск, ані рівень моря.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608771
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.09.2015
автор: Tetyana_Shulga