Старезні ми, думки та мрії
Нас не тривожать серед ночі.
Все більш мутніють наші очі
Та більше дивимось весілля.
Нам до вподоби наречена,
Вона, немов забута наша юність.
Та час минув, десь бродить мудрість,
Недоторканна та священна.
Та раз по раз здіймаєш чарку,
За молодих, весільні тости.
Пісні затягне хміль та гості,
Про козаків та про Одарку.
І вже давно не тягне к танцю,
Лиш скрипимо… пісок не землю
Буває, що і сам не стерплю.
Затягне в коло сивим бранцем.
А молоді, мов янголята,
Собою в світ закрили очі,
Про щось ведучий там белькоче.
Вони щасливі і без свята.
Кричать їм «гірко», поцілунки.
Та до старих набігли сльози,
Нехай минають Вас морози,
І Вам у щастя лиш дарунки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608770
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.09.2015
автор: Dema