РОЗВЕСНИЛОСЬ.
Розвеснилось у моїй оселі
Під осінній танок листопаду.
Он, від сонця, відблиски веселі
На стіні танцюють до упаду.
А іще – колодязна цямрина
Під відром важким заскреготіла
І води срібляста пелерина
У мале відерце полетіла.
Милий шум! Немов лебідка мила
З вирію до мене повернулась.
Натрудила десь у мандрах крила,
Каючись, до серця пригорнулась...
Вже, здавалось, не хотів нікого,
Твердо вірив: не прощу нізащо!
А зайшла – і не сказав нічого
Тільки очі запитали - «за що?»
Тільки губи чомусь затремтіли
І на очі навернулись сльози...
А вже руки обіймати хтіли,
Бо все літо обіймали грози.
Бо все літо сподівались свята,
А воно, чомусь, не наставало.
І вони, на пестощі багаті,
Все нічним примарам віддавали...
Розвеснилось! Справді розвеснилось.
Вже й білизна випрана аж сяє!
Вересень прикрасив все на диво,
Літеплом всю землю обливає.
21.09.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608743
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2015
автор: dovgiy