Я тебе почекаю удома,
Виглядаючи радо в вікно,
Коли навіть чекатиму довго,
Я тебе обійму все одно.
Сам Чернігів на тебе чекає,
І Десна, і дерева й гаї.
Хоча ти, вірогідно, не знаєш,
Що без тебе не тануть сніги.
Я тебе почекаю у місті,
Як сумує за вічністю Вал.
Опадатиме знов жовте листя.
...Ти нічого мені не сказав.
А найбільш за тобою сумує,
Як сумую за вічністю я,
Красний міст тебе більше не чує...
І не чую вже більш тебе я.
Красна площа тепер опустіла,
Не співає музичний фонтан.
Я без тебе любить не зуміла,
Може ти без мене зумів сам.
І сама Катерининська церква,
Опустілий весінній річпорт...
Я жива? Ні, я більше не мертва.
В мене фарби, папір і офорт.
Малюватиму, стану я довго,
Виглядаючи радо в вікно,
Я тебе почекаю удома,
Лиш тобі якщо не все одно.
13.03.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2015
автор: Ірина Морська