Застигло надвечір"я, розірвавши
"Було і потім" - вщент.
Оте коротке марення, як завше,
Утілюється в щем.
Тремтять видіння, тануть, не інакше
Під крижаним дощем.
Свої бажання, а можливо, й наше? -
Віднайдемо іще.
Пекуче розповзаються по венах,
Твої хмільні слова,
Туманять відчайдушно-незбагенним -
Душа напівжива
Тамує шал, не витримати більше, -
Безжальності аскез.
Із почуттям, захованим найглибше, -
Я щонайменше, - Крез.
22.09.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608594
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2015
автор: Ліна Ланська