Я ім'я твоє вголос малюю
І до нього торкаюсь вогнем .
Із тобою, мов рівня, воюю,
Де ти, рай мій весняний, тепер?
Уночі крізь тумани і зорі
Напишу твій останній портрет.
Чи це ти…?Подарунок від долі?
Не закінчений ще силует.
Я ескізи не рватиму нині,
Бо боюся, щоб втратити слід.
Чи це ти…?Порятунок снодійний
Миготливий, оманливий сміх.
На портреті осіннім, мов зблідла,
Бо безбарвні стають без душі.
Чи це ти…? Квітка-папороть світла
Розквітаєш на серці моїм.
Я ім'я твоє вголос малюю
І зірками квітчаю твій лик.
Чи це ти…?Та з котрою воюю,
Чи це ти…?Чий цілую я слід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2015
автор: Сновида