немає болю
більш - не має болю.
тож, не боли
мене не нудь і не нуди
зніми з себе останнє - дай мені
ти чуєш?, шепіт
жебрак схилився до води
хоч не торкається її
так, ніби пить не хоче
щось шепоче
поверхня ледве мружиться
ніяковіє зверху
за нею пересмикуємо ми
очі його, як у води
прозорі
так сонце випіка у обраних
од себе слід.
згадай мо це,
коли нам буде горе од біди
здаватиметься-все повз нас
жебрак вже не тамує спраги
він очі закриває від води
можливо, добре снить
як раптом, аж відкриє очі
і сполох виринає в глибині
з тебе наче з води
на зовню світло виникає
і болю більш=не має
захоплення чіпає душу
надає снаги
і серце радісно стучить
туди. позаСвіти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608429
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.09.2015
автор: Велес Є