До зими, до осені, до літа.
Неодмінно ще не раз,
ми не зустрінемось.
Вітер дме,
а ми як море - пінимось.
Розуміння,що у мрій нема
майбутнього,
змусило мене вирІшити.
Далі йти без них,
їх тут залишити.
Шкода більш не вірити у
вигадку.
Вигадка була моя - оманою.
Сніг летів, ні, падав білой
манною.
Нехай море буде
тобі згадкою,
хвилі - пам'яттю твоєю.
Я навік залишуся відгадкою.
Ти, на жаль, не
загадкой моєю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2015
автор: Петріщев Артур