* * *

Минулого  не  повернеш,
Але  й  забути  теж  не  можна.  
Його  не  вхопиш,  не  торкнеш
Воно  –  вже  пройдена  дорога

Там  була  радість  і  печаль,
Там  люди,  до  яких  так  часто
Усе  ще  проситься  душа,  
А  розум  шепче,  що  неварто.

На  тлі  минулих  поколінь
Одне  життя  це  лише  крапка.
Та  скільки  в  ній  бажань  і  мрій
І  сліз  не  виплаканих  краплі.

Там  квіти  юності  цвіли,
І  палко  вміли  ми  кохати.
Які  щасливі  ми  були!
Уміли  вірити  й  жадати…

Та  порох  прожитих  років
Покрив  вагою  душі  наші.
 Всі  відчуття  стали  черстві.
Не  здатні  більше  ми  кохати.

Але,  десь  глибоко  в  душі
Жевріє  іскорка  надії,
Що  вітер  здує  груз  твердий
І  в  серце  повернуться  мрії.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608362
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2015
автор: Наталія Білак