Такі самісобілюди, сплітають високі матерії,
Проганяють потоки думок, від серця через артерії...
Висновують логічні павутини,
Цим самим утримують життя на планетарному рівні..
Сьогодні вони тихі та мовчазні...а завтра веселі й багатослівні...
Вони анітрохи не вписуються в картину "загальносуспільного дибілізму"
Навіть не задумуючись, з легкістю, порушують перебіг процесів морального анаболізму...
Такі самісобілюди, живуть своїми життями,
Блукають лабіринтами долі, закохуються до безтями...
Вночі один з одного зривають маски,
Збуджують уяву фантасмагоричними ідеями...
Так...Дійсно...Вони зовсім не схожі на повсякденних людей...
Ними захоплюються, бо вони завжди мають безліч смішних історій,
Малюють в уяві яскраві етюди далеких, незвіданих територій...
Такі самісобілюди, не страждають від того, що вітер блукає по їхніх кишенях…
Вони багаті не грошима…Вони багаті душею…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608304
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2015
автор: Тала Білокінь