З свекром сиділа
під старим каштаном:
«Немає сина»
він сказав мені,
Нічого тату є
онук, онучка,
Побудем з Вами
в незрадливі дні.
Сутулий батько
курить одиноко,
Внуком милується,
що бавиться з котом,
Дивиться в осінь
сумно і глибоко,
Потрібно плить,
хоч із одним веслом.
Провів нас батько
у дорогу пізню,
Самітньо залишивсь
в ріднім дворі,
Знов буде тишу
ворушить годинник,
Холодний вітер
грається в дощі.
Ваш сум розвіють
червоні жоржини,
І очі вмиє
струмкова вода,
Прилине кішка
радісно і ніжно,
І яблуня подасть
до рук плода.
Пахучі яблука
лежать на підвіконні,
І виноградні
грони за вікном,
Старий горіх скрипить
на вибранім городі,
І свірчок душу розкриває
перед сном.
розкрива свірчок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608262
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2015
автор: Людочек