і кожної двадцять третьої години,
майже кожного із заплічних днів,
мені хотілося просто вийти,
мені безмежно кортіло випасти,
до рук старих святих апостолів
або ж, натомість, безбожних дів.
непомічаючи намічених кордонів,
переступаючи рубіж доби,
я торкалася душ мільнонів,
таких, як я, таких, мабуть, як ти.
і мої сфальсифіковані дороги,
приводили кожного разу в глухий кут,
я не знаходила ані улюбленців у бога,
ані забутих ним, анікого',
зате знаходила знайомий атрибут -
вікно в бетоні ніби нтякало:
пора прийти назад,
сенс
завжди
був
ось тут.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608252
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 21.09.2015
автор: hidden helena