Їм ворогом був Бандера

Їм    ворогом    був    Бандера,
Хоч    знань    про    Бандеру    –    нуль.
З    «бандерівцями»    «денеери»
Таки    почали    війну.
Росією    підігріті
Туманні    казки    плели,
І    руки    тепер    по    лікті
В    крові    тих    людей    були.
І    мучили,    і    вбивали,
І    правди    не    хтіли    знать.
А    дехто    в    підвал    «дивани»
Тягли,    щоби    переспать.

Та    якось,    як    заясніло
Світило,    почавши    день,
В    нашивках,    у    жовто-синіх,
Багато    прийшло    людей
І    хліб    запропонували,
І    трохи    дали    води    –
Такою    була    «навала»
«Бандерівців»    осюди.
Й    проснувся    у    діда    розум:
Нема    серед    них    катів,
Життю    теж    нема    загрози:
«Як    добре,    що    я    не    втік».
Й    душа    льодяна    відтала    –
Це    після    стількох    років…
Цигарку    й    йому    дістали.
Немає    зла    в    юнаків.
А    згодом    з    Донецька    люди
Вже    їхали    в    Луцьк,    у    Львів:
Нехай    уже    будь-що-буде    –
Думки    снопом    в    голові.

Їх    стріли    Карпати    сиві
Й    лісів    чарівна    краса,
І    люди    там    не    спесиві,
Вгорі    –    ясні    небеса.
Дізналися    й    про    Бандеру,
Про    ОУН    і    про    УПА…
Й    закінчилась    дика    ера
Гулагів,    тюрем,    «совка».
Пригладив      дідусь    волосся:
«Ти    ба,    тут    –    нормальний    люд…
Дурним    був    я,    безголосим,
Залишусь,    напевне,    тут».
16.02.2015.

Ганна    Верес

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607732
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 18.09.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)