І за ким тепер бігти?
вилки гнуться від злості,
мильні бульбашки лускають
горіхами,
гордість плететься за спиною,
спинами стали усі обличчя,
вулиці
і в кімнатах без вікон мружаться очі.
Що тепер?
Як тепер?
він був моїм маренням,
а тепер життя вибачається:
не твоя партія,
я і не уявляла що все так станеться.
Сталося.
І за ким тепер бігти?
за ким волочити ноги
стомлені,
сто солдат полягли на полі нашого бою,
у мене в голові вічність безмежного лану,
поки життя картавить
я затуляю вуха
і навіть не плачу,
більше не плачу
і не плачу за кару.
Карма зіпсована,
в тому житті я була картою,
піковою роковою дамою,
а тепер вицвішою
на столі лежу мапою.
Вічність безмежного плану,
збудеться,
злюбиться,
а листки падають
на голову градами й гранатами.
Він був моїм маренням,
а тепер життя вибачається:
не твоя партія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2015
автор: Поліна Козакова