Трагікомедія людської долі -
Суміш думки та почуття,
Душі, замкнені навік у неволі, –
Не здатні творити життя.
Лаштунки, костюм, грим, сцена -
Тепер ти герой нового роману,
Аудиторія нова та шалена
Не віриться в напускну ту оману.
Грай, акторе, змушуй вірити
У себе, свій світ: кричи!
Навчися вже лицемірити,
А гордість їхню – топчи!
Проливай кров, стань ідолом,
Сценаристом нового покоління
Будь ким завгодно - дияволом,
Чи Богом, вартим моління.
Народжений, щоби вбивати
Психіку, руйнувати їх мрії.
Давай – змусь їх страждати,
Випий всю кров із надії.
Бий скло своїх окулярів,
Рви одяг, гаси світло, стрибай!
На смерть - у руки вандалів,
Щоб потрапити зрештою в рай.
Відчуй їх крики шкірою,
Побач відчай й спробуй на смак…
Глумися над їхньою вірою.
Давай, відчайдушний юнак…
Останній сміх Божевілля…
Симфонію обірвано враз!
Твого тріумфу похмілля
У ранах завчених фраз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607664
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.09.2015
автор: Анна Мокра