Л І Р И К А

Де  рій  бджолиний,  біля  тину,
Вербових  китиць  наместини,
Де  звив  гніздо  собі  лелека,
Поривом  вітру,  із  далека,
Наге  та  ніжне,  як  було,
 До  нас  кохання  принесло.

Воно  летіло  і  співало,
У  губи  ніжно  цілувало,
До  серця  міцно  пригортало
                             І  обіцяло..,
                                                       обіцяло…
Весняним  цвітом  все  буяло
І  те  кохання  зрад  не  знало,
Допоки  із  міцних  оков,
На  волю  вибралась  любов:
Я  на  цім  світі  головніша,
Я  більш  глибока,
                                     більш  щиріша,
                                                             я  зріла…
І  розказати  захотіла,
Кого  й  коли  вона  любила.

Відкрила  серце  й  душу  в  полі,
Там  усього  було  доволі:
Любов  до  моря,  
                                 до  родини,
                                                 до  гір  високих
                                                                       і  до  Батьківщини.
Та  ніжно  посміхнулося  кохання:
Але  любов  не  може  бути  рання,
Коли  весна  і  молодії  люди,
Вдихають  запахи  її  на  повні  груди
І  цілу  ніч,  до  самого  світання,
В  очах  не  згасне  ніжне  хвилювання,
Коли  єство  затьмарює  бажання,
У  нашім  краї  називається  -  КОХАННЯ!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607648
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2015
автор: LeGrand