Благодатна земля – Я
Неможливо дощу дати…
Часова затискає петля
І на небо ставлять грати
Від народження стільки літ
Неспокійний шепіт моря
Залишаю твердий слід
І байдуже що говорять
Від сухих земляних брил
Вже не пахне благодаттю
Що боліло - тепер пил
Що родило – тепер прокляття…
Що з руками зробилось? Біль!?
А з душею що стало?
Замість цвіту тепер цвіль
Ні, дощу тепер мало!!!
Досить, досить вже молитв…
У суху землю гірше…
Я душа, я - поле для битв
Я живу і вмираю віршем...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2015
автор: морський лев