Коли багато не треба,
Лиш теплий вогник душі,
І посміх мирного неба,
Складає в серці вірші
І праця благословенна
І її вдячні плоди,
Коли людина блаженна,
Лише напившись води
Лиш повернувшись додому,
На руки взявши дітей,
Ураз забувши про втому,
Притисне їх до грудей
І розтріпає волосся
На тих голівках ясних
Укриє ніженьки босі
У ковдру теплу, у сни
І милі зтомлені плечі
Обійме з ніжності в щем
А за вікном пізній вечір,
В зворусі крапне дощем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607291
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 17.09.2015
автор: Ніколя Петрович